вельможець

ВЕЛЬМО́ЖЕЦЬ, жця, ч., рідко.

Те саме, що вельмо́жа.

[Публій:] Я розумію, що гостинність ваша була б уражена, але про честь нема що говорити, бо приставник тетрарховий – сам чималий вельможець (Леся Українка);

– Вставай, пане! – реготав Ясинський. – Будь певний, такому вельможцевi не вчинимо лиха (Валерій Шевчук).