вельможець
ВЕЛЬМО́ЖЕЦЬ, жця, ч., рідко.
Те саме, що вельмо́жа.
[Публій:] Я розумію, що гостинність ваша була б уражена, але про честь нема що говорити, бо приставник тетрарховий – сам чималий вельможець (Леся Українка);
– Вставай, пане! – реготав Ясинський. – Будь певний, такому вельможцевi не вчинимо лиха (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)