Значення в інших словниках
-
вертикаль —
ВЕРТИКАЛЬ – ВЕРТИКАЛ Вертикаль, -і, ор. -ллю, р. мн. -алей, ж. Прямовисна лінія. Вертикал, -а, р. мн. -ів, ч. В астрономії – велике коло, яке проходить через зеніт і будь-яку точку небесної сфери; прилад для вимірювання висоти світил.
Літературне слововживання
-
вертикаль —
(лат. verticalis — прямовисний) — одночасне звучання двох або кількох звуків. Одночасність звучання може бути фізичною (акорд) або психологічною (арпеджіо, гармонічна функція), коли звуки з’являються послідовно, але в звучанні є звичною фізичною формою (акорд, тризвук). Див. горизонталь.
Словник-довідник музичних термінів
-
вертикаль —
-і, ж. 1》 Прямовисна лінія, що збігається з напрямом виска (див. висок II); прот. горизонталь. 2》 муз. Одночасне звучання двох або кількох звуків; одночасність звучання може бути фізичною (акорд) або психологічною (арпеджіо, гармонічна фігурація)...
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вертикаль —
Дозем
Словник чужослів Павло Штепа
-
вертикаль —
ВЕРТИКА́ЛЬ, і, ж. 1. Пряма, напрям якої збігається з напрямом виска (див. висо́к²); протилежне горизонталь. Рури парового опалення проходили крізь увесь корпус по вертикалі й по горизонталі (І.
Словник української мови у 20 томах
-
вертикаль —
вертика́ль (від лат. verticalis – прямовисний) лінія, по якій розміщується нитка від діяння ваги.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
вертикаль —
Лінія, що співпадає з напрямком сили ваги на поверхні Землі, перпендикулярна до поверхні геоїда.
Універсальний словник-енциклопедія
-
вертикаль —
ВЕРТИКА́ЛЬ, і, ж. Прямовисна лінія, що збігається з напрямом виска ( див. висо́к²); протилежне горизонталь.
Словник української мови в 11 томах