Значення в інших словниках
-
Ви —
Ви – Ваш З великої літери Ви пишеться як форма ввічливості тільки в звертанні до однієї особи в листах – приватних і офіційних. “Наша пані! 23 ц (ього) м (ісяця) є у Коломиї концерт Крушельницької. Я би хотів дуже, аби Ви поїхали на той концерт.
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
-
ви —
ВИ – ВАШ Ви, вас, вам, вами, займ. особ. З великої літери Ви пишеться тільки у звертанні до однієї особи в листах – приватних і офіційних. Наша пані! 23 ц[ього] м[ісяця] є у Коломиї концерт Крушельницької. Я би хотів дуже, аби Ви поїхали на той концерт.
Літературне слововживання
-
ви —
вас, займ. особ. 2 ос. мн. Вживається у звертанні до двох чи багатьох осіб або у ввічливій формі до однієї особи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
ви —
ВИ, вас, займ. особ. 2 ос. мн. Уживається при звертанні до двох чи багатьох осіб або у ввічливій формі до однієї особи. – Ви не журіться, мамо. Я піду в найми (М. Коцюбинський); [Мар'яна:] Щирі мої подруги! Не знаєте ви, що я сама нещасніша між вами (С.
Словник української мови у 20 томах
-
ви —
Ви по-вашому, а ти по-нашому, а вони по-свойому. У кожної людини свій характер, свої звички. Різні народи мають відмінні традиції і звичаї. Ні вам, ні нам, ні добрим людям. Сам не скористав і нікому не дав скористати.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
ви —
бода́й (щоб) тебе́ (його́, вас, їх і т. ін.) взяла́ лиха́ годи́на, лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення ким-, чим-небудь, зневаги до когось—чогось або недоброго побажання комусь. — Грішу! — подумав Харитон.
Фразеологічний словник української мови
-
ви —
ВИ, вас, займ. особ. 2 ос. мн. Уживається при звертанні до двох чи багатьох осіб або у ввічливій формі до однієї особи. — Ви не журіться, мамо. Я піду в найми (Коцюб., ІІ, 1955, 38); [Мар’яна:] Щирі мої подруги!...
Словник української мови в 11 томах
-
ви —
Ви́літуватися, -туюся, -єшся гл. Прокормиться въ теченіе лѣта. Вони виїхали, а кішка зосталась; так вона собі по клунях і визімується, і вилітується. Пирят. у. --------------- Ви́хоріти, -рію, -єш гл. Выболѣть. Коли б вихорів, виболів, що у мене вихилив.
Словник української мови Грінченка