вибава

ви́бава

іменник жіночого роду

Значення в інших словниках

1. вибава — -и, ж. Позбуття, виведення чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. вибава — ВИ́БАВА, и, ж., рідко. Те саме, що вибавля́ння. Вибава від хвороби.  Словник української мови у 20 томах
3. вибава — Ви́бава, -ви ж. Уничтоженіе, истребленіе. Уман. І. 317.  Словник української мови Грінченка