вибава ВИ́БАВА, и, ж., рідко. Те саме, що вибавля́ння. Вибава від хвороби. Словник української мови (СУМ-20)
Значення в інших словниках вибава — ви́бава іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови вибава — -и, ж. Позбуття, виведення чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови вибава — Ви́бава, -ви ж. Уничтоженіе, истребленіе. Уман. І. 317. Словник української мови Грінченка