вибава ви́бава -и, ж. Позбуття, виведення чогось. Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках вибава — ви́бава іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови вибава — ВИ́БАВА, и, ж., рідко. Те саме, що вибавля́ння. Вибава від хвороби. Словник української мови у 20 томах вибава — Ви́бава, -ви ж. Уничтоженіе, истребленіе. Уман. І. 317. Словник української мови Грінченка