вибіляти —
ВИБІЛЯ́ТИ див. вибі́лювати.
Словник української мови в 11 томах
вибіляти —
Вибіля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. вибілити, -лю, -лиш, гл. Дѣлать бѣлымъ, бѣлить, выбѣлить. Не ти личко вибіляла. Мил. 89. І напряла, і виткала, і вибілила полотно. Чуб.
Словник української мови Грінченка