вибіляти

Вибіля́ти, -ля́ю, -єш

сов. в. вибілити, -лю, -лиш, гл. Дѣлать бѣлымъ, бѣлить, выбѣлить. Не ти личко вибіляла. Мил. 89. І напряла, і виткала, і вибілила полотно. Чуб.

Значення в інших словниках

1. вибіляти — вибіля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вибіляти — див. вибілювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вибіляти — ВИБІЛЯ́ТИ див. вибі́лювати.  Словник української мови у 20 томах
4. вибіляти — див. мазати  Словник синонімів Вусика
5. вибіляти — ВИБІЛЯ́ТИ див. вибі́лювати.  Словник української мови в 11 томах