вигоряти

вигоря́ти

дієслово недоконаного виду

Значення в інших словниках

1. вигоряти — -яє і рідше вигорати, -ає, недок., вигоріти, -рить, док. 1》 Знищуватися від вогню, пожежі. 2》 Засихати, гинути від спеки, посухи (перев. про злакові або трав'янисті рослини). 3》 Втрачати або змінювати свій колір під впливом сонячного проміння; блякнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. вигоряти — ВИГОРЯ́ТИ, я́є, рідше ВИГОРА́ТИ, а́є, недок., ВИ́ГОРІТИ, рить, док. 1. Знищуватися від вогню, пожежі. Часто проходять в нетрях пожежі і вигоряють величезні клини, іноді на сто верстов [верст]... (І. Багряний); Вогонь перекинувся на тайгу.  Словник української мови у 20 томах
3. вигоряти — див. горіти  Словник синонімів Вусика
4. вигоряти — ГОРІ́ТИ (піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем; також про вогонь); ПАЛА́ТИ, ПАЛАХКОТІ́ТИ, ПАЛАХКОТА́ТИ, ПАЛАХТІ́ТИ, ПАЛЕНІ́ТИ, ПОЛУМ'ЯНІ́ТИ, ПОЛУМЕНІ́ТИ, ПЛОМЕНІ́ТИ поет., ЖАХТІ́ТИ, ПОЛОМЕНІ́ТИ рідше, ПОЛИХА́ТИ рідше, ПЛОМЕНІ́ТИСЯ (ПЛОМЕНИ́ТИСЯ) поет.  Словник синонімів української мови
5. вигоряти — Вигоря́ти, -ря́ю, -ря́єш; ви́горіти, -горю, -риш, -рять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. вигоряти — ВИГОРЯ́ТИ, я́є і рідше ВИГОРА́ТИ, а́є, недок., ВИ́ГОРІТИ, рить, док. 1. Знищуватися від вогню, пожежі. Вогонь перекинувся на тайгу. Вигоріло багато лісу, і тільки річка зупинила пожежу (Донч., II, 1956, 20); Третини села як не було: вигоріло дотла (Довж.  Словник української мови в 11 томах
7. вигоряти — Вигоря́ти, -ря́ю, -єш сов. в. вигоріти, -рю, -риш, гл. 1) Выгорать, выгорѣть. Каганець вигорів. Вигорів увесь Батурин. 2) Выгорать, выгорѣть; желтѣть и сохнуть отъ сонца. Городи такі високі, що все вигоряє. Кіевск. у. Паша вигоріла до коріня. Стор. І. 50.  Словник української мови Грінченка