Значення в інших словниках
-
вигоряти —
вигоря́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
вигоряти —
-яє і рідше вигорати, -ає, недок., вигоріти, -рить, док. 1》 Знищуватися від вогню, пожежі. 2》 Засихати, гинути від спеки, посухи (перев. про злакові або трав'янисті рослини). 3》 Втрачати або змінювати свій колір під впливом сонячного проміння; блякнути.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вигоряти —
ВИГОРЯ́ТИ, я́є, рідше ВИГОРА́ТИ, а́є, недок., ВИ́ГОРІТИ, рить, док. 1. Знищуватися від вогню, пожежі. Часто проходять в нетрях пожежі і вигоряють величезні клини, іноді на сто верстов [верст]... (І. Багряний); Вогонь перекинувся на тайгу.
Словник української мови у 20 томах
-
вигоряти —
ГОРІ́ТИ (піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем; також про вогонь); ПАЛА́ТИ, ПАЛАХКОТІ́ТИ, ПАЛАХКОТА́ТИ, ПАЛАХТІ́ТИ, ПАЛЕНІ́ТИ, ПОЛУМ'ЯНІ́ТИ, ПОЛУМЕНІ́ТИ, ПЛОМЕНІ́ТИ поет., ЖАХТІ́ТИ, ПОЛОМЕНІ́ТИ рідше, ПОЛИХА́ТИ рідше, ПЛОМЕНІ́ТИСЯ (ПЛОМЕНИ́ТИСЯ) поет.
Словник синонімів української мови
-
вигоряти —
Вигоря́ти, -ря́ю, -ря́єш; ви́горіти, -горю, -риш, -рять
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
вигоряти —
ВИГОРЯ́ТИ, я́є і рідше ВИГОРА́ТИ, а́є, недок., ВИ́ГОРІТИ, рить, док. 1. Знищуватися від вогню, пожежі. Вогонь перекинувся на тайгу. Вигоріло багато лісу, і тільки річка зупинила пожежу (Донч., II, 1956, 20); Третини села як не було: вигоріло дотла (Довж.
Словник української мови в 11 томах
-
вигоряти —
Вигоря́ти, -ря́ю, -єш сов. в. вигоріти, -рю, -риш, гл. 1) Выгорать, выгорѣть. Каганець вигорів. Вигорів увесь Батурин. 2) Выгорать, выгорѣть; желтѣть и сохнуть отъ сонца. Городи такі високі, що все вигоряє. Кіевск. у. Паша вигоріла до коріня. Стор. І. 50.
Словник української мови Грінченка