викоренення

ви́коренення

іменник середнього роду

Значення в інших словниках

1. викоренення — -я, с. Дія за знач. викоренити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. викоренення — ВИ́КОРЕНЕННЯ, рідко ВИ́КОРІНЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́коренити, ви́корінити. Жоден мудрий владця [владика] не повинен прагнути до викорінення всіх місцевих звичаїв, відзнак і схильностей: адже вони панують над людьми дужче, аніж наймогутніша влада (П.  Словник української мови у 20 томах
3. викоренення — ВИ́КОРЕНЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́коренити. Партія ставить завдання забезпечити суворе додержання соціалістичної законності, викоренення всяких порушень правопорядку, ліквідацію злочинності, усунення причин, що її породжують (Програма КПРС, 1961...  Словник української мови в 11 томах