викоренення
ВИ́КОРЕНЕННЯ, рідко ВИ́КОРІНЕННЯ, я, с.
Дія за знач. ви́коренити, ви́корінити.
Жоден мудрий владця [владика] не повинен прагнути до викорінення всіх місцевих звичаїв, відзнак і схильностей: адже вони панують над людьми дужче, аніж наймогутніша влада (П. Загребельний);
Помітне пожвавлення діяльності релігійних громад допомагає викорененню пияцтва та алкоголізму (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)