викоренення
ВИ́КОРЕНЕННЯ, рідко ВИ́КОРІНЕННЯ, я, с.
Дія за знач. ви́коренити, ви́корінити.
Жоден мудрий владця [владика] не повинен прагнути до викорінення всіх місцевих звичаїв, відзнак і схильностей: адже вони панують над людьми дужче, аніж наймогутніша влада (П. Загребельний);
Помітне пожвавлення діяльності релігійних громад допомагає викорененню пияцтва та алкоголізму (з публіц. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- викоренення — ви́коренення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- викоренення — -я, с. Дія за знач. викоренити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- викоренення — ВИ́КОРЕНЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́коренити. Партія ставить завдання забезпечити суворе додержання соціалістичної законності, викоренення всяких порушень правопорядку, ліквідацію злочинності, усунення причин, що її породжують (Програма КПРС, 1961... Словник української мови в 11 томах