викоренення
ВИ́КОРЕНЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́коренити.
Партія ставить завдання забезпечити суворе додержання соціалістичної законності, викоренення всяких порушень правопорядку, ліквідацію злочинності, усунення причин, що її породжують (Програма КПРС, 1961, 92);
Для робітничого класу революційне насильство являє собою лише історично тимчасову неминучість заради викоренення якого б то не було насильства у відносинах людини до людини (Колг. Укр., 9, 1962, 36).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- викоренення — ви́коренення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- викоренення — -я, с. Дія за знач. викоренити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- викоренення — ВИ́КОРЕНЕННЯ, рідко ВИ́КОРІНЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́коренити, ви́корінити. Жоден мудрий владця [владика] не повинен прагнути до викорінення всіх місцевих звичаїв, відзнак і схильностей: адже вони панують над людьми дужче, аніж наймогутніша влада (П. Словник української мови у 20 томах