1. Словник української мови в 11 томах

викоренений

ВИ́КОРЕНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́коренити.

Досі не викоренене схематичне і вульгарно-прямолінійне тлумачення лірики і епосу (Вітч., 5, 1956, 167).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викоренений — ви́коренений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. викоренений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до викоренити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. викоренений — ВИ́КОРЕНЕНИЙ, рідко ВИ́КОРІНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́коренити, ви́корінити. Завдяки заходам, ужитим податковою службою, фактично був викоренений первинний ринок утворення фіктивних підприємств (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. викоренений — Ви́коренений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)