викоренений
ви́коренений
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до викоренити.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- викоренений — ви́коренений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- викоренений — ВИ́КОРЕНЕНИЙ, рідко ВИ́КОРІНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́коренити, ви́корінити. Завдяки заходам, ужитим податковою службою, фактично був викоренений первинний ринок утворення фіктивних підприємств (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
- викоренений — Ви́коренений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- викоренений — ВИ́КОРЕНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́коренити. Досі не викоренене схематичне і вульгарно-прямолінійне тлумачення лірики і епосу (Вітч., 5, 1956, 167). Словник української мови в 11 томах