Орфографічний словник української мови

вирвати

ви́рвати

дієслово доконаного виду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. вирвати — див. виривати I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вирвати — ВИ́РВАТИ див. вирива́ти¹.  Словник української мови у 20 томах
  3. вирвати — ви́рвати 1. вирвати ◊ ви́рвало го на га́мана → гаман ◊ ви́рвати як <�на́че> кара́бінова ку́ля схопитися, зірватися з місця (ст): Цей останній, весь позеленілий, як завжди з емоції, вирвав наче карабінова куля і...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. вирвати — вибива́ти / ви́бити з ко́лії кого і без додатка. 1. Порушувати узвичаєний хід чого-небудь, чийсь спосіб життя. — Це вибивало з колії, вносило в роботу плутанину й безладдя (В. Попов); Позбавити людину її професії..  Фразеологічний словник української мови
  5. вирвати — ВИРИВА́ТИ (смикаючи, витягати, виймати що-небудь звідкись, із чогось), РВА́ТИ, ВИСМИ́КУВАТИ, ВИСМИКА́ТИ, ВИДИРА́ТИ, ВИСКУ́БУВАТИ, ВИША́РПУВАТИ розм.; ВИПРУ́ЧУВАТИ, ВИПРУЧА́ТИ (перев. про руки, ноги); ВИЩИ́ПУВАТИ (перев. про рослини). — Док.  Словник синонімів української мови
  6. вирвати — ВИ́РВАТИ див. вирива́ти¹.  Словник української мови в 11 томах
  7. вирвати — Ви́рвати, -ся см. виривати, -ся.  Словник української мови Грінченка