виринати —
Випірнати, випурнати; (на поверхню) спливати; (з пітьми) витикатися, вирізьблюватися, показуватися, док. вигулькнути; П. виникати, поставати, з'являтися, (раптово) падати з неба, виростати з-під землі.
Словник синонімів Караванського
виринати —
-аю, -аєш, недок., виринути і вирнути, -ну, -неш, док. 1》 Пірнувши, занурившись у воду, випливати на поверхню. 2》 перен. Раптово, несподівано з'являтися. 3》 діал. Витікати (про джерело).
Великий тлумачний словник сучасної мови
виринати —
ВИРИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РИНУТИ, рідше ВИ́РНУТИ, ну, неш, док. 1. Пірнувши, занурившись у воду, випливати на поверхню. Лебідь приплив до них і почав пірнати в воду: то пірнає, то виринає (І.
Словник української мови у 20 томах
виринати —
див. випливати
Словник синонімів Вусика
виринати —
виплива́ти (вирина́ти) / ви́плисти (ви́ринути) на пове́рхню. 1. Ставати відомим (про те, що приховується). Почував (Павло), що як тільки заговорить, то недавнє минуле одразу випливе на поверхню і він знову опиниться душею в тому проклятому таборі (В.
Фразеологічний словник української мови
виринати —
ВИПЛИВА́ТИ (підійматися з глибини води на її поверхню), СПЛИВА́ТИ, ВИРИНА́ТИ, ЗРИНА́ТИ, ВИПІРНА́ТИ, ВИГУ́ЛЬКУВАТИ розм., ВИПУРНА́ТИ розм. (пірнаючи, знову з'являтися на поверхні води). — Док.
Словник синонімів української мови
виринати —
Вирина́ти, -на́ю, -на́єш; ви́ринути і ви́рнути, -ну, -неш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
виринати —
ВИРИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РИНУТИ і ВИ́РНУТИ, ну, неш, док. 1. Пірнувши, занурившись у воду, випливати на поверхню. Лебідь приплив до них і почав пірнати в воду: то пірнає, то виринає (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
виринати —
Вирина́ти, -на́ю, -єш сов. в. вирнути, -ну, -неш, гл. Вынырять, вынырнуть, всплывать, всплыть на поверхность. Як божа воля, то вириєш і з моря. Ном. № 18. Пурнув, виринає і утоплену Ганнусю на берег виносить. Шевч. 23. 2) Вытекать, вытечь (объ источникѣ).
Словник української мови Грінченка