Значення в інших словниках
-
виручений —
-а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до виручити. 2》 у знач. прикм. Одержаний від продажу чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
виручений —
ВИ́РУЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́ручити 2. У дядька Романа з'явилася ряба свиня. Він купив її на гроші, виручені за рибу (К. Гриб); Навесні купив би за виручені гроші цілий табун (В. Малик); // ви́ручено, безос. пред.
Словник української мови у 20 томах
-
виручений —
ВИ́РУЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́ручити. 2. у знач. прикм. Одержаний від продажу чого-небудь. Колишній товариш по засланню, польський революціонер Броніслав Залєський, розпродував у Польщі й Литві Шевченкові малюнки і надсилав йому виручені гроші (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 56).
Словник української мови в 11 томах