виручений

ви́ручений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до виручити.

2》 у знач. прикм. Одержаний від продажу чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. виручений — ви́ручений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. виручений — ВИ́РУЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́ручити 2. У дядька Романа з'явилася ряба свиня. Він купив її на гроші, виручені за рибу (К. Гриб); Навесні купив би за виручені гроші цілий табун (В. Малик); // ви́ручено, безос. пред.  Словник української мови у 20 томах
3. виручений — ВИ́РУЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́ручити. 2. у знач. прикм. Одержаний від продажу чого-небудь. Колишній товариш по засланню, польський революціонер Броніслав Залєський, розпродував у Польщі й Литві Шевченкові малюнки і надсилав йому виручені гроші (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 56).  Словник української мови в 11 томах