виручення

ви́ручення

-я, с.

Дія за знач. виручити.

Значення в інших словниках

1. виручення — ви́ручення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. виручення — ВИ́РУЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́ручити. Єдиним шляхом виручення економіки із кризи уряд вважає значні інвестиції з-за кордону (з газ.); В. М. Рєпніна поширювала “Живописну Україну” з метою виручення коштів для викупу Шевченкових рідних із кріпацтва (із журн.).  Словник української мови у 20 томах