виручення
ви́ручення
-я, с.
Дія за знач. виручити.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виручення — ви́ручення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- виручення — ВИ́РУЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́ручити. Єдиним шляхом виручення економіки із кризи уряд вважає значні інвестиції з-за кордону (з газ.); В. М. Рєпніна поширювала “Живописну Україну” з метою виручення коштів для викупу Шевченкових рідних із кріпацтва (із журн.). Словник української мови у 20 томах