1. Орфографічний словник української мови

виручення

ви́ручення

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виручення — -я, с. Дія за знач. виручити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. виручення — ВИ́РУЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́ручити. Єдиним шляхом виручення економіки із кризи уряд вважає значні інвестиції з-за кордону (з газ.); В. М. Рєпніна поширювала “Живописну Україну” з метою виручення коштів для викупу Шевченкових рідних із кріпацтва (із журн.). Словник української мови у 20 томах