1. Великий тлумачний словник сучасної мови

виручити

ви́ручити

див. виручати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виручити — ви́ручити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. виручити — Виручити (виручати), визволити, вирятувати, допомогти, виторгувати Дієслову виручати та іменникові виручка надають часом невластивого українській мові значення, наприклад: «Від продажу огірків та картоплі наш колгосп виручив багато грошей»... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  3. виручити — ВИ́РУЧИТИ див. вируча́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. виручити — ВИРУЧА́ТИ (допомагати комусь у скрутному становищі), РЯТУВА́ТИ, ВИРЯТО́ВУВАТИ, ЗАРЯТО́ВУВАТИ, ВРЯТО́ВУВАТИ (УРЯТО́ВУВАТИ), ВИЗВОЛЯ́ТИ, ВИБАВЛЯ́ТИ, ВИПЛУ́ТУВАТИ рідше, ВИВО́ЗИТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови
  5. виручити — ВИ́РУЧИТИ див. вируча́ти. Словник української мови в 11 томах
  6. виручити — Вируча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. виручити, -чу, -чиш, гл. Выручать, выручить, освобождать, освободить, спасать, спасти. Ходжу по світу: з біди людей виручаю. Рудч. Ск. II. 79. Словник української мови Грінченка