виславляти —
ВИСЛАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех. Дуже хвалити, вихваляти кого-, що-небудь. Вона починала чванитись та вже дуже виславляти Варшаву (Н.-Лев., І, 1956, 170); Люди виславляли Остапа, що врятував молотарку (Горд., II, 1959, 353).
Словник української мови в 11 томах
виславляти —
Виславля́ти, -ля́ю, -єш гл. Славить, прославлять. Славу козацьку виславляли. Лукаш.
Словник української мови Грінченка