виславляти

ХВАЛИ́ТИ (висловлювати похвалу комусь, чомусь), ПОХВАЛЯ́ТИ рідше; ВИХВАЛЯ́ТИ (ВИХВА́ЛЮВАТИ), ВИСЛАВЛЯТИ, РОЗСЛАВЛЯТИ, РОЗХВА́ЛЮВАТИ, НАХВА́ЛЮВАТИ (НАХВАЛЯ́ТИ), ПІДНО́СИТИ (дуже, надмірно). — Док.: похвали́ти, розхвали́ти, піднести́. Андрій уминав паляниці та все хвалив (М. Коцюбинський); (Кай Летіцій:) Кріспіна Секста я не похваляю — за всі його, тобі відомі вчинки (Леся Українка); Потім Світлана Остапівна сама захопилася донбасівською темою й добру годину вихваляла рідний край (Ю. Яновський); Циган совав матушкам решета й сита та вихвалював свій крам (І. Нечуй-Левицький); Хозари клацають язиками, розхвалюють майстрів, а надто князя (Д. Міщенко); Він все так, як і перше, нахваляє свою математику (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. виславляти — виславля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. виславляти — -яю, -яєш, недок., перех. Дуже хвалити, вихваляти кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виславляти — ВИСЛАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́СЛАВИТИ, влю, виш, док., кого, що. 1. Величати, прославляти, оспівувати. Хваліть, усі погани, Господа, виславляйте Його, усі люди! (Біблія. Пер. І. Огієнка). 2. Хвалити, вихваляти.  Словник української мови у 20 томах
4. виславляти — ВИСЛАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех. Дуже хвалити, вихваляти кого-, що-небудь. Вона починала чванитись та вже дуже виславляти Варшаву (Н.-Лев., І, 1956, 170); Люди виславляли Остапа, що врятував молотарку (Горд., II, 1959, 353).  Словник української мови в 11 томах
5. виславляти — Виславля́ти, -ля́ю, -єш гл. Славить, прославлять. Славу козацьку виславляли. Лукаш.  Словник української мови Грінченка