вистрілювати

вистрі́лювати 1

дієслово недоконаного виду

робити постріл, викидати стебло, стрілку — про рослини

рідко

вистрі́лювати 2

дієслово недоконаного виду

стріляючи, витрачати набої, снаряди; знищувати всіх або багатьох тварин

рідко

Значення в інших словниках

1. вистрілювати — I і рідко вистрелювати, -юю, -юєш, недок., вистрілити і рідко вистрелити, -лю, -лиш, док. 1》 Робити постріл. 2》 перен. Вискакувати, вилітати з чого-небудь із тріском, із силою (звичайно про зерно з колоска, насіння з насіннєвої коробочки...  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. вистрілювати — ВИСТРІ́ЛЮВАТИ¹, рідко ВИСТРЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́СТРІЛИТИ, рідше ВИ́СТРЕЛИТИ, лю, лиш, док. 1. Робити постріл. – Дивіться, як ми її зараз, – сказав він [мисливець] і вистрелив.  Словник української мови у 20 томах
3. вистрілювати — ВИСТРІ́ЛЮВАТИ (стріляючи, витрачати, використовувати патрони, снаряди тощо), РОЗСТРІ́ЛЮВАТИ. — Док.: ви́стріляти, розстріля́ти. Бугров вистріляв майже всі патрони (І. Микитенко); Кращі бійці розстріляли вже всі призначені їм за життя патрони (О. Довженко).  Словник синонімів української мови
4. вистрілювати — ВИСТРІ́ЛЮВАТИ¹ і рідко ВИСТРЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́СТРІЛИТИ і рідко ВИ́СТРЕЛИТИ, лю, лиш, док. 1. Робити постріл. Радюкові здалось, що хтось вистрелив (Н.-Лев., І, 1956, 558); Із нагана вистрілив навздогін по них [уланах] кучерявий Оксен (Тич.  Словник української мови в 11 томах