витік

ви́тік

іменник чоловічого роду

Значення в інших словниках

1. витік — -току, ч. Місце, де ріка бере початок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. витік — ВИ́ТІК, току, ч. 1. Місце, де ріка бере початок. А потому була мандрівка до витоку Дністра (Є. Куртяк); За Озерним до Дінця – два кілометри густим пралісом, що бере початок десь на витоках річки (Микита Чернявський)...  Словник української мови у 20 томах
3. витік — ВИ́ТІК (місце, де починається річка), ПОЧА́ТОК. Була мандрівка (школярів) до витоку Дністра (Є. Куртяк); Її (річки) початок позначався в тихому лимані течією, що срібним віялом хвильок виблискувала вдалині (О. Досвітній).  Словник синонімів української мови
4. витік — ВИ́ТІК, току, ч. Місце, де ріка бере початок. Витоки річки [Тиси] і більшість її правобережних приток починаються високо в горах (Наука.., 11, 1963, 28).  Словник української мови в 11 томах