вихваляти —
[виехвал’атие] -л'айу, -л'айеиш
Орфоепічний словник української мови
вихваляти —
-яю, -яєш і вихвалювати, -юю, -юєш, недок., вихвалити, -лю, -лиш, док., перех. Дуже хвалити, підкреслювати добрі якості кого-, чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вихваляти —
ВИХВАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, ВИХВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ХВАЛИТИ, лю, лиш, док., кого, що. Дуже хвалити, підкреслювати добрі якості кого-, чого-небудь. [Терпилиха:] Хоть і не годиться своєї дочки вихваляти, та скажу вам, що вона добра у мене дитина (І.
Словник української мови у 20 томах
вихваляти —
ВИХВАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ВИХВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ХВАЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Дуже хвалити, підкреслювати добрі якості кого-, чого-небудь. [Терпилиха:] Хоть і не годиться своєї дочки вихваляти, та скажу вам, що вона добра у мене дитина (Котл.
Словник української мови в 11 томах
вихваляти —
Вихваля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. вихвалити, -лю, -лиш, гл. Восхвалять, восхвалить, расхваливать, расхвалить. Тоді козак чуру вихваляє. Макс. Бога вихваляти. Шевч. 391.
Словник української мови Грінченка