Словник української мови у 20 томах

вихваляти

ВИХВАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, ВИХВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ХВАЛИТИ, лю, лиш, док., кого, що.

Дуже хвалити, підкреслювати добрі якості кого-, чого-небудь.

[Терпилиха:] Хоть і не годиться своєї дочки вихваляти, та скажу вам, що вона добра у мене дитина (І. Котляревський);

Всюди стрічала [Анна] його ім'я, чула щось про нього, чула, як його вихвалювали (О. Кобилянська);

Інша пісня вулиці вихваляє дівочу красу й насміхається над парубочою (О. Воропай);

Вихваливши ту кімнату, що ми з хлопчиком собі найняли, хазяйки повели дивитись, показували столову [їдальню], де обідають (Марко Вовчок).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. вихваляти — вихваля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. вихваляти — Виславляти, ХВАЛИТИ, величати, підносити до небес, хвалити попід небеса, курити <�палити> тиміям, співати дитирамби; (в піснях) оспівувати, славити.  Словник синонімів Караванського
  3. вихваляти — [виехвал’атие] -л'айу, -л'айеиш  Орфоепічний словник української мови
  4. вихваляти — -яю, -яєш і вихвалювати, -юю, -юєш, недок., вихвалити, -лю, -лиш, док., перех. Дуже хвалити, підкреслювати добрі якості кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вихваляти — див. хвалити  Словник синонімів Вусика
  6. вихваляти — ХВАЛИ́ТИ (висловлювати похвалу комусь, чомусь), ПОХВАЛЯ́ТИ рідше; ВИХВАЛЯ́ТИ (ВИХВА́ЛЮВАТИ), ВИСЛАВЛЯТИ, РОЗСЛАВЛЯТИ, РОЗХВА́ЛЮВАТИ, НАХВА́ЛЮВАТИ (НАХВАЛЯ́ТИ), ПІДНО́СИТИ (дуже, надмірно). — Док.: похвали́ти, розхвали́ти, піднести́.  Словник синонімів української мови
  7. вихваляти — ВИХВАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ВИХВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ХВАЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Дуже хвалити, підкреслювати добрі якості кого-, чого-небудь. [Терпилиха:] Хоть і не годиться своєї дочки вихваляти, та скажу вам, що вона добра у мене дитина (Котл.  Словник української мови в 11 томах
  8. вихваляти — Вихваля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. вихвалити, -лю, -лиш, гл. Восхвалять, восхвалить, расхваливать, расхвалить. Тоді козак чуру вихваляє. Макс. Бога вихваляти. Шевч. 391.  Словник української мови Грінченка