вихвачувати —
-ую, -уєш, недок., вихватити, -ачу, -атиш, док., перех. 1》 Швидко віднімати, виривати що-небудь у когось; вихоплювати. 2》 Рвучко витягати, виймати що-небудь із чогось, звідкись. 3》 тільки док., перен., розм. Швидко, вчасно зібрати урожай чого-небудь перед негодою.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вихвачувати —
ВИХВА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ХВАТИТИ, ачу, атиш, док., розм. 1. кого, що. Те саме, що вихо́плювати. Тут хлоп'я у старости і вихватило паличку (Г.
Словник української мови у 20 томах
вихвачувати —
ВИЙМА́ТИ (брати що-небудь із середини чогось), ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ДОБУВА́ТИ, ВИДОБУВА́ТИ, ТЯГА́ТИ рідше, ЗДОБУВА́ТИ рідко; ВИШКРЯ́БУВАТИ, ВИШКРІБА́ТИ, ВИСКРІБА́ТИ (шкребучи); ВИШПО́РТУВАТИ (шпортаючи) розм.
Словник синонімів української мови
вихвачувати —
ВИХВАЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИХВАТИТИ, ачу, атиш, док., перех. 1. Швидко віднімати, виривати що-небудь у когось; вихоплювати. Тут хлоп’я у старости і вихватило паличку (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 392); Галя, втершись...
Словник української мови в 11 томах