вичавлювати —
ВИЧА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЧАВИТИ, влю, виш; мн. ви́чавлять; док., перех. 1. Стискаючи, здавлюючи що-небудь, виділяти рідину, рідку масу. Беруть йоржів, відварюють. Потім починають їх проціджувати й вичавлювати (Довж., Зач.
Словник української мови в 11 томах
вичавлювати —
Вичавлювати, -люю, -єш сов. в. вичавити, -влю, -виш, гл. 1) Выжимать, выжать, выдавливать, выдавить. З проса не вичавиш молока. 2) Передавить всѣхъ. Не вичавиш бджіл в вулії.
Словник української мови Грінченка