вичунювати —
-юю, -юєш, недок., вичуняти, -яю, -яєш, док., розм. Ставати здоровим, одужувати (після хвороби, поранення і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
вичунювати —
ВИЧУ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЧУНЯТИ, яю, яєш, док., розм. Те саме, що виду́жувати 1. Підбадьорений доброю надією, юнак почав швидко вичунювати (М. Лукаш, пер. з тв.
Словник української мови у 20 томах
вичунювати —
ВИДУ́ЖУВАТИ (ставати здоровим, відновлювати свої сили після хвороби, поранення тощо), ОДУ́ЖУВАТИ, ПОПРАВЛЯ́ТИСЯ, ОПРАВЛЯ́ТИСЯ, ВИЧУ́НЮВАТИ розм., ОЧУ́НЮВАТИ розм., ПРОЧУ́НЮВАТИ розм., ОКЛИ́ГУВАТИ розм., ВИЧУ́ХУВАТИСЯ фам., ВОСКРЕСА́ТИ жарт.
Словник синонімів української мови
вичунювати —
ВИЧУ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЧУНЯТИ, яю, яєш, док., розм. Ставати здоровим, одужувати (після хвороби, поранення і т. ін.). Підбадьорений доброю надією, юнак почав швидко вичунювати (Боккаччо, Декамерон, перекл.
Словник української мови в 11 томах
вичунювати —
Вичунювати, -нюю, -єш сов. в. вичуняти, -няю, -єш, гл. Оправляться, оправиться отъ болѣзни, выздоравливать, выздоровѣть. Занедужала. Бачить, що не вичуняє і кличе батька. Грин. І. 285. Нездужає Катерина, ледве-ледве дише.... Вичуняла, та в запічку дитину колише. Шевч. 67.
Словник української мови Грінченка