владолюбець

владолю́бець

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. владолюбець — -бця, ч. Той, хто любить владу (у 3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. владолюбець — ВЛАДОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Той, хто любить владу (у 3 знач.). [Яненко (задумано): ] Високодумні владолюбці – ви у попіл все повернете (Л. Старицька-Черняхівська); У злобному тілі владолюбця легко прищепилася жорстокість вельмож (М.  Словник української мови у 20 томах
3. владолюбець — ВЛАДОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Той, хто любить владу (в З знач.). У злобному тілі владолюбця легко прищепилася жорстокість вельмож (Стельмах, Хліб.., 1959, 18).  Словник української мови в 11 томах