Великий тлумачний словник сучасної мови

владолюбець

владолю́бець

-бця, ч.

Той, хто любить владу (у 3 знач.).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. владолюбець — владолю́бець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. владолюбець — ВЛАДОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Той, хто любить владу (у 3 знач.). [Яненко (задумано): ] Високодумні владолюбці – ви у попіл все повернете (Л. Старицька-Черняхівська); У злобному тілі владолюбця легко прищепилася жорстокість вельмож (М.  Словник української мови у 20 томах
  3. владолюбець — ВЛАДОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Той, хто любить владу (в З знач.). У злобному тілі владолюбця легко прищепилася жорстокість вельмож (Стельмах, Хліб.., 1959, 18).  Словник української мови в 11 томах