волелюбець —
ВОЛЕЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Той, хто любить волю, прагне до неї. – Стати на чати! – подав команду отаман, і перший вартовий став коло скарбу, який на ту пору, пору початку, мало лісове братство волелюбців (Г.
Словник української мови у 20 томах