1. Орфографічний словник української мови

волелюбець

волелю́бець

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. волелюбець — ВОЛЕЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Той, хто любить волю, прагне до неї. – Стати на чати! – подав команду отаман, і перший вартовий став коло скарбу, який на ту пору, пору початку, мало лісове братство волелюбців (Г. Словник української мови у 20 томах