волелюбець

ВОЛЕЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч.

Той, хто любить волю, прагне до неї.

– Стати на чати! – подав команду отаман, і перший вартовий став коло скарбу, який на ту пору, пору початку, мало лісове братство волелюбців (Г. Колісник);

Щедра молдавська земля прийняла в свої обійми представників багатьох народів. Потрапляли сюди й заслані тиранами нескоримі волелюбці (із журн.).