Значення в інших словниках
-
волока —
-и, ж. 1》 заст. Мотузок, яким зав'язують постоли та обв'язують онучі на нозі. 2》 На Україні, а також у Польщі, Литві, Білорусії в другій половині 15-17 ст. – ділянка землі площею близько 16,8 га.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
волока —
ВОЛО́КА, и, ж. 1. заст. Мотузок, яким зав'язують постоли та обв'язують онучі на нозі. Онучі, постоли, волоки Шпурлялись (І. Котляревський); Волоки – вовняні мотузки, якими зав'язують постоли (І.
Словник української мови у 20 томах
-
волока —
Земельна і фіскальна одиниця, міра земельної площі, що дорівнювала 30-33 моргів (19-22 га)
Словник застарілих та маловживаних слів
-
волока —
ВОЛО́КА, и, ж. 1. заст. Мотузок, яким зав’язують постоли та обв’язують онучі на нозі. Онучі, постоли, волоки Шпурлялись (Котл., І, 1952, 272); Волоки — вовняні мотузки, якими зав’язують постоли (Фр., І, 1955.
Словник української мови в 11 томах
-
волока —
Волока, -ки ж. 1) Завязка у лаптей, постоловъ и пр. Котл. Ен. VI. 51. Гол. Од. 67. Шух. I. 121. О. 1862. V. Кух. 37. Наступив йому на волоку од постола. Грин. І. 123. ув. волочище. Вербовими пастолищами, лозовими волочищами. Грин. ІІІ. 98.
Словник української мови Грінченка