Значення в інших словниках
-
воротило —
-а, с., заст. Дрючок, яким повертають вітряк.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
воротило —
ВОРОТИ́ЛО, а, с., іст. Палиця, якою повертають крила вітряка. Довге воротило.
Словник української мови у 20 томах
-
воротило —
ВОРОТИ́ЛО, а, с., заст. Дрючок, яким повертають вітряк.
Словник української мови в 11 томах
-
воротило —
Брус для повороту вітряка, докл. див. хобот.
Архітектура і монументальне мистецтво
-
воротило —
Воротило, -ла с. 1) = навій. Вх. Уг. 247. МУЕ. ІІІ. 24. Шух. І. 255. 2) Длинное бревно, которымъ поворачиваютъ мельницу. 3) Часть токарні (см. токарня). Шух. І. 305. 4) Родъ ключа для поворачиванія навоя въ ткацкомь станкѣ. Волч. у.
Словник української мови Грінченка