воєначальник —
-а, ч., рідко. Командувач, полководець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
воєначальник —
ВОЄНАЧА́ЛЬНИК, а, ч. Командувач, полководець. Попудренко розумів, що в цьому рейді він здав складний іспит на воєначальника великого партизанського з'єднання (М.
Словник української мови у 20 томах
воєначальник —
КОМАНДИ́Р чого і без додатка (керівник військової частини), ВОЄНАЧА́ЛЬНИК, КОМА́НДУВАЧ, КОМА́НДУЮЧИЙ чим і без додатка, ПОЛКОВО́ДЕЦЬ (той, хто керує великим військовим з'єднанням). Перед командиром загону молодий хлопець, щойно повернувся з розвідки (А.
Словник синонімів української мови
воєначальник —
ВОЄНАЧА́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Командувач, полководець. Воєначальники С. Потоцький і Шемберг попали в полон до козаків (Іст. УРСР, І, 1953, 221); Попудренко розумів, що в цьому рейді він здав складний іспит на воєначальника великого партизанського з’єднання (Шер., В партиз. загонах, 1947, 110).
Словник української мови в 11 томах