Орфографічний словник української мови

вразити

вра́зи́ти 2

дієслово доконаного виду

поранити, вбити; порушити життєдіяльність — про хвороби

вра́зити 1

дієслово доконаного виду

здивувати

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. вразити — (торкнутися найболючішого, того, що найбільше хвилює) впекти у живе; доїсти (допекти) [аж] до живих печінок (до живого) кого, кому; зачепити за живе кого. Настане весна – лани засієш. – Це Андрій так впік [Маланку] у живе (Коцюбинський, 2, 1955...  Словник фразеологічних синонімів
  2. вразити — I див. вражати I. II див. уразити I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вразити — ВРА́ЗИ́ТИ¹ див. вража́ти¹. ВРА́ЗИ́ТИ² див. уража́ти¹.  Словник української мови у 20 томах
  4. вразити — вража́ти / вра́зити (в са́ме) се́рце кого, чиє. Завдавати кому-небудь великих страждань, душевного болю. Вона зараз впізнала того, що недавно вразив її в саме серце (І. Нечуй-Левицький); // Дуже хвилювати, тривожити.  Фразеологічний словник української мови
  5. вразити — ВРАЖА́ТИ (УРАЖА́ТИ) (завдавати душевного болю), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ОБПА́ЛЮВАТИ, ОБПІКА́ТИ (ОПІКА́ТИ), ПРОПІКА́ТИ, ДОШКУЛЯ́ТИ (ДОШКУ́ЛЮВАТИ), ПІДБИВА́ТИ, ПРИБИВА́ТИ розм., КОРО́БИТИ розм. (викликати неприємне почуття). — Док.  Словник синонімів української мови
  6. вразити — Врази́ти, вражу́, врази́ш, -зя́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. вразити — ВРА́ЗИТИ¹ див. вража́ти¹. ВРА́ЗИТИ² див. ура́зити¹.  Словник української мови в 11 томах