вробити

вроби́ти 1

дієслово доконаного виду

вставити в що-небудь, укріплюючи

вроби́ти 2

дієслово доконаного виду

виконати певну роботу

розм.

Значення в інших словниках

1. вробити — I див. вробляти I. II див. уробити I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. вробити — ВРОБИ́ТИ¹ див. вробля́ти¹. ВРОБИ́ТИ² див. уроби́ти². ВРОБИ́ТИ³ див. уробля́ти¹.  Словник української мови у 20 томах
3. вробити — ЗАРОБЛЯ́ТИ (мати право або домовленість на плату за виконану роботу), УРОБЛЯ́ТИ (ВРОБЛЯ́ТИ) розм., ЗАПРАЦЬО́ВУВАТИ рідко; ПРИРОБЛЯ́ТИ (ПРИРО́БЛЮВАТИ), ПІДРОБЛЯ́ТИ (ПІДРО́БЛЮВАТИ) (додатково, понад основний заробіток); ОТРИ́МУВАТИ, ОДЕ́РЖУВАТИ...  Словник синонімів української мови
4. вробити — ВРОБИ́ТИ¹ див. вробля́ти¹. ВРОБИ́ТИ² див. уроби́ти¹.  Словник української мови в 11 томах