вробити —
вроби́ти 1 дієслово доконаного виду вставити в що-небудь, укріплюючи вроби́ти 2 дієслово доконаного виду виконати певну роботу розм.
Орфографічний словник української мови
вробити —
I див. вробляти I. II див. уробити I.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вробити —
ВРОБИ́ТИ¹ див. вробля́ти¹. ВРОБИ́ТИ² див. уроби́ти². ВРОБИ́ТИ³ див. уробля́ти¹.
Словник української мови у 20 томах
вробити —
ЗАРОБЛЯ́ТИ (мати право або домовленість на плату за виконану роботу), УРОБЛЯ́ТИ (ВРОБЛЯ́ТИ) розм., ЗАПРАЦЬО́ВУВАТИ рідко; ПРИРОБЛЯ́ТИ (ПРИРО́БЛЮВАТИ), ПІДРОБЛЯ́ТИ (ПІДРО́БЛЮВАТИ) (додатково, понад основний заробіток); ОТРИ́МУВАТИ, ОДЕ́РЖУВАТИ...
Словник синонімів української мови