врочення

вро́чення

іменник середнього роду

Значення в інших словниках

1. врочення — врочистий, врочистість, врочисто див. урочення, урочистий і т. д.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. врочення — ВРО́ЧЕННЯ див. уро́чення.  Словник української мови у 20 томах
3. врочення — НАСЛА́ННЯ́ (за народними уявленнями, те, що роблять "злі сили", щоб спокусити, обманути кого-небудь, заподіяти якесь нещастя), НА́ПУСК, НА́ПУСТ, ПРИСТРІ́Т, УРО́КИ (ВРО́КИ) мн.  Словник синонімів української мови
4. врочення — ВРО́ЧЕННЯ, ВРОЧИ́СТИЙ, ВРОЧИ́СТІСТЬ, ВРОЧИ́СТО див. уро́чення, урочи́стий і т. д.  Словник української мови в 11 томах