врочення —
вро́чення іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
врочення —
врочистий, врочистість, врочисто див. урочення, урочистий і т. д.
Великий тлумачний словник сучасної мови
врочення —
НАСЛА́ННЯ́ (за народними уявленнями, те, що роблять "злі сили", щоб спокусити, обманути кого-небудь, заподіяти якесь нещастя), НА́ПУСК, НА́ПУСТ, ПРИСТРІ́Т, УРО́КИ (ВРО́КИ) мн.
Словник синонімів української мови
врочення —
ВРО́ЧЕННЯ, ВРОЧИ́СТИЙ, ВРОЧИ́СТІСТЬ, ВРОЧИ́СТО див. уро́чення, урочи́стий і т. д.
Словник української мови в 11 томах