врубувати —
(урубувати), -ую, -уєш, недок., врубати (урубати), -аю, -аєш, док., перех. Вставляти щось у вирубаний отвір, закріплювати в ньому.
Великий тлумачний словник сучасної мови
врубувати —
ВРУ́БУВАТИ (УРУ́БУВАТИ), ую, уєш, недок., ВРУБА́ТИ (УРУБА́ТИ), а́ю, а́єш, док., що. Вставляти щось у вирубаний отвір, закріплювати в ньому. Кріпость розташували на самому вершку високої стрімкої гори.
Словник української мови у 20 томах
врубувати —
ВСТАВЛЯ́ТИ (УСТАВЛЯ́ТИ) (закріплювати в чому-небудь), ВПРАВЛЯ́ТИ (УПРАВЛЯ́ТИ), ВРУ́БУВАТИ (УРУ́БУВАТИ). — Док.: вста́вити (уста́вити), впра́вити (упра́вити), вруба́ти (уруба́ти). Антон разом з військовим комендантом уставляв нове вікно (С.
Словник синонімів української мови
врубувати —
ВРУ́БУВАТИ (УРУ́БУВАТИ), ую, уєш, недок., ВРУБА́ТИ (УРУБА́ТИ), а́ю, а́єш, док., перех. Вставляти щось у вирубаний отвір, закріплювати в ньому. Кріпость розташували на самому вершку високої стрімкої гори. І мури так врубали в гору, що вони були ніби продовженням її (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 455).
Словник української мови в 11 томах