втрачати —
Губити, лишатися без, ід. випускати з рук, р. утрачати, погубляти; (силу) позбуватися <�збуватися> чого; (час) марнувати, гайнувати, гаяти; (в ділі) мати збитки <�втрати>, зазнавати збитків <�втрат>.
Словник синонімів Караванського
втрачати —
ВТРАЧА́ТИ див. утрача́ти.
Словник української мови у 20 томах
втрачати —
втрача́ти / втра́тити ґрунт під нога́ми. Переставати бути впевненим у собі, в своїх силах, бути позбавленим того, на чому тримається суспільне чи службове становище, світогляд і т. ін.
Фразеологічний словник української мови
втрачати —
ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм.
Словник синонімів української мови
втрачати —
Втрача́ти, -ча́ю, -ча́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)