вузенько —
ВУЗЕ́НЬКО. Присл. до вузе́нький. Вiн [дядько Зозуля] .. широко розiп'яв мiшка, як на картоплю. – Нi, дядю, вузенько держiть, а то повипурхують [горобці]! (В. Винниченко); Вуличка стелилася вузенько й була геть уся роз'їжджена (Ю. Винничук).
Словник української мови у 20 томах